возводить на себя напраслину

• ВОЗВОДИТЬ/ВОЗВЕСТИ НАПРАСЛИНУ на кого coll

[VP; subj: human]

=====

⇒ to tell damaging or unflattering lies about s.o. (or o.s.), accuse s.o. (or o.s.) unjustly. X возвел напраслину на Y-a < на себя> ≈ X slandered (maligned, vilified etc) Y (himself); X made a false accusation against Y (himself); X gave Y a bum rap.

     ♦ [author's usage] [Беркутов:] Я долго говорил с Горецким и в город с ним ездил. Он тебя обманул. Ему понадобились деньги, он и сказал напраслину на себя (Островский 5). [В ] I had a long talk with Goretsky, and drove to town with him...He deceived you. He needed the money, so he just made a false accusation against himself (5a).

     ♦ "...Директор, падло этакое, думал, что я с ним не здороваюсь, потому что осуждаю его за травлю морганистов - и упек. А я просто не привык сволочам руку подавать. При чем тут Мендель - когда у него по роже видно, что - сволочь!.. Ваг и возвел на меня напраслину, говно!" (Битов 2). "...The director, what a stinking bastard, he thought I wasn't saying hello as a criticism of him for hounding the Morganistsand he got me sent up. I'm just not in the habit of shaking hands with scum. What's Mendel got to do with it, when you see by his ugly mug that he's scum! So he gave me a bum rap, the shit!" (2a).

• ВОЗВОДИТЬ/ВОЗВЕСТИ НАПРАСЛИНУ на кого coll

[VP; subj: human]

=====

⇒ to tell damaging or unflattering lies about s.o. (or o.s.), accuse s.o. (or o.s.) unjustly. X возвел напраслину на Y-a < на себя> ≈ X slandered (maligned, vilified etc) Y (himself); X made a false accusation against Y (himself); X gave Y a bum rap.

     ♦ [author's usage] [Беркутов:] Я долго говорил с Горецким и в город с ним ездил. Он тебя обманул. Ему понадобились деньги, он и сказал напраслину на себя (Островский 5). [В ] I had a long talk with Goretsky, and drove to town with him...He deceived you. He needed the money, so he just made a false accusation against himself (5a).

     ♦ "...Директор, падло этакое, думал, что я с ним не здороваюсь, потому что осуждаю его за травлю морганистов - и упек. А я просто не привык сволочам руку подавать. При чем тут Мендель - когда у него по роже видно, что - сволочь!.. Ваг и возвел на меня напраслину, говно!" (Битов 2). "...The director, what a stinking bastard, he thought I wasn't saying hello as a criticism of him for hounding the Morganistsand he got me sent up. I'm just not in the habit of shaking hands with scum. What's Mendel got to do with it, when you see by his ugly mug that he's scum! So he gave me a bum rap, the shit!" (2a).

наговорить

1) чего - наговорювати, наговорити, наказувати, наказати, набалакувати, набалакати, (шумя) нагомоніти, (о мног.) понаговорювати и т. п. чого. [Наговорив на осиці кислиці, а на вербі груші (Приказка). Наказав три мішки гречаної вовни (с три короба) (Приказка). Набалакав такого, що й за день не розбереш (Сл. Ум.). Нагомоніли повну хату (Богодух.)]. -рить вздору (чепухи, пустяков) - наплескати, нагородити, наверзти, наторочити, наплести, намолоти, (набормотать) намимрити, набубоніти, наха(ра)маркати, наварнякати, набелькотати, (наболтать) нацвенькати, напащекувати (дурниць, нісенітниць). [Се мабуть вам снилося, а ви й повну хату наторочили (Куліш)];

2) на кого - наговорювати, наговорити, наказувати, наказати, лихословити, налихословити, наклепувати, наклепати на кого, обмовляти, обмовити кого, набріхувати, набрехати на кого, про кого, славу (неславу, лиху славу, поговір) пускати, пустити про кого, натуркувати, натуркати чого кому про кого. [Наговорив на його сім мішків горіхів (Свидн.). Накаже дідові на мене, а мені на діда (Звин.). Там такого на мене наклепав, що хоч з села тікай (Сл. Гр.). Набрехала на мене, що ходив я до тебе (Пісня). Не любить мене свекруха, обмовляє мене (М. Вовч.)]. Дурак сам на себя -вает - дурень сам себе обмовляє;

3) (знахарски) наговорювати, наговорити, нашіптувати, нашептати, замовляти, замовити що (воду, зілля и т. п.). Наговоре[ё]нный -

1) наговорений, наказаний, набалаканий, понаговорюваний и т. п.: наплесканий, наторочений, наплетений, намелений, наварняканий, наха(ра)марканий, нацвеньканий, напащекований;

2) наговорений, наказаний, налихословлений, наклепаний, набреханий, натурканий;

3) наговорений, нашептаний, замовлений. -ться -

1) (стр. з.) наговорюватися, бути наговорюваним, наговореним, понаговорюваним и т. п.;

2) (вдоволь) наговорюватися, наговоритися, набалакуватися, набалакатися, набесідуватися, нагомонітися. [З ким вірно люблюся, не наговорюся (Метл.)];

3) (напрашиваться) напрошуватися, напроситися, напрохуватися, напрохатися, набиватися, набитися, нав'язуватися, нав'язатися до кого з чим, на що; срв. Навязываться 3. [Напросився в гості на обід (Сл. Ум.)].

* * *

несов.; сов. - наговор`ить

1) нагово́рювати, -рюю, -рюєш, наговори́ти, -ворю́, -во́риш и мног. понагово́рювати, наказа́ти, -кажу́, -кажеш сов., набала́кувати, набала́кати

2) ( на кого-что - возводить напраслину) нагово́рювати, наговори́ти и мног. понагово́рювати (на кого-що); ( врать) набрі́хувати, -бріхую, -бріхуєш, набреха́ти, -брешу, -бре́шеш и мног. понабрі́хувати (на кого-що); ( оговаривать) обмовля́ти, обмо́вити, -влю, -виш и мног. пообмовля́ти (кого-що); (несов.: наушничать) наші́птувати, нату́ркувати, -кую, -куєш (на кого); ( клеветать) клепа́ти, -па́ю, -па́єш и -плю́, -плеш, наклепа́ти (на кого)

3) этногр. наговорювати, наговорити, наші́птувати, нашептати, -шепчу́, -ше́пчеш, замовля́ти, замо́вити, -влю́, -виш